Підприємство сплатило податок за землю чи нерухомість, а згодом звернулося по повернення переплати. Для бізнесу це свої гроші, перераховані понад належне. Для бюджету громади — сума, яку потрібно віддати, хоча нових податків після тимчасової окупації надходить дедалі менше.
Про такі ситуації розповідали під час дослідження «Бюджети в екзилі 3.0». Воно охопило 20 громад Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Щоб зрозуміти, чому в їхніх доходах може з’явитися мінус, почнімо з історії одного платежу.
Спочатку заплатили — потім розібралися
Візьмімо умовний приклад. Підприємство має склад або земельну ділянку в місті, яке опинилося в тимчасовій окупації. У 2023 році воно ще сплачує податки за звичною схемою — за інерцією, не врахувавши можливість звільнення від цих платежів.
Згодом бухгалтер розбирається в правилах і з’ясовує: за певні місяці цей податок сплачувати не потрібно було. Підприємство подає уточнену декларацію — тобто виправляє свій попередній розрахунок. Сума, яку воно мало заплатити, зменшується. А гроші, перераховані понад цю суму, стають переплатою.
Далі підприємство звертається по повернення — у тих випадках, коли закон це дозволяє. Воно не просить додаткової допомоги. Воно хоче отримати назад те, що заплатило зайве.
Податкова служба пояснює, що для землі та нерухомості на визначених тимчасово окупованих територіях передбачено періоди звільнення від оподаткування. Водночас повернення переплати не автоматичне: в одних випадках гроші можна отримати назад, в інших їх зараховують у майбутні платежі. Тому значення мають і вид податку, і період, за який його сплатили.
Але для бюджету суть проста: спочатку гроші надійшли, а через певний час частину з них доводиться віддати назад. Причому повернення може відбутися вже в іншому році.
Як у доходах виходить мінус
Порахуємо на умовних сумах. За рік до бюджету надійшло 100 тисяч гривень певного податку. А повернути платникам за попередні періоди довелося 300 тисяч. Результат — мінус 200 тисяч гривень.
Це не означає, що весь бюджет громади став від’ємним. Просто за цим податком віддали більше, ніж отримали. Інші гроші — наприклад, допомога з державного бюджету — можуть і далі надходити.
Саме таку картину дослідники зафіксували щодо майнових податків у 12 із 20 громад у 2025 році. Загальний результат за цією групою податків у всіх 20 громадах становив мінус 14,1 мільйона гривень. Це підсумок після врахування надходжень, повернень і перерахунків, а не сума всіх повернутих грошей.
Повертати треба. А з яких грошей?
У громад, які втратили доступ до своєї території, менше можливостей поповнювати бюджет. Учасники дослідження розповідали: підприємства та установи перемістилися, частина податків тепер надходить за новими адресами. Але питання повернення раніше сплачених сум залишається.
«ПДФО у нас наповнюється тільки за рахунок того, що ми самі собі виплачуємо заробітну плату. Більше нічого немає», — прозвучало на фокус-групі щодо Херсонської області 28 липня 2026 року.
ПДФО — це податок на доходи фізичних осіб, зокрема із зарплат. У наведеному прикладі бюджет поповнюється переважно завдяки зарплатам працівників збережених органів та установ. Колишнього потоку податків від місцевого бізнесу вже немає.
Іноді податки переходили до іншого міста саме тому, що школу чи лікарню вдалося зберегти: заклад переїжджав, перереєстровувався і продовжував працювати. Про це говорили на фокус-групі щодо Запорізької області.
«Громади, релокуючи свої установи, намагалися зберегти цю мережу і цю спільноту, розуміючи при цьому, що вони втрачають дохідну частину», — йшлося під час обговорення 28 липня 2026 року.
Тобто заклад працює, а податок із зарплат його працівників уже поповнює бюджет іншої громади. Для громади походження це ще одне скорочення надходжень.
На Херсонській фокус-групі учасники звертали увагу й на складнішу ситуацію: повертати надміру сплачені податки потрібно було вже після вилучення накопичених бюджетних коштів. Гроші, на які громада могла розраховувати раніше, більше не залишалися в її розпорядженні, а зобов’язання перед платниками не зникли.
Податок — Києву, повернення — із Сіверськодонецька
Під час глибинного інтерв’ю представниця Сіверськодонецької громади описала ще одну ситуацію. Вона стосується не підприємств і землі, а податку із зарплати людини.
Ось як це може виглядати. Людина виїхала із Сіверськодонецька й працює в Києві. Її роботодавець сплачує податок із зарплати до київського бюджету. Але зареєстроване місце проживання людини залишилося у Сіверськодонецьку.
Згодом вона оформлює податкову знижку — повернення частини раніше сплаченого податку. За поясненням Податкової служби, таке повернення можливе, зокрема, за витратами на навчання.
Але в описаній представницею громади ситуації кошти повертають із бюджету за місцем реєстрації людини — тобто Сіверськодонецька, а не Києва. Виходить: податок отримує один бюджет, а повертає частину — інший.
За даними інтерв’ю, громада зверталася до державних органів із цього питання, проте на час дослідження механізм не змінився.
Це окрема історія з іншим податком: до наведених вище 14,1 мільйона гривень вона не входить.
Чому це стосується не лише бухгалтерів
Громади продовжують фінансувати допомогу переміщеним жителям, підтримку військовослужбовців та їхніх родин, роботу установ і послуги. Тому повернення податків — це ще й питання про те, скільки коштів залишиться на ці потреби.
Частину потреб покривають гроші з державного бюджету. Але учасники дослідження говорили й про зменшення такої підтримки.
«Дотація щорічно зменшується», — прозвучало на фокус-групі щодо Запорізької області 28 липня 2026 року.
Дотація — це кошти, які держава передає місцевому бюджету. У 20 досліджених громадах загальна сума додаткової дотації справді зменшувалася протягом 2023–2025 років. Тобто повернення старих платежів відбувалося на тлі скорочення інших джерел грошей.
Для платника повернення податку означає отримати свої гроші. Для громади — знайти їх тоді, коли нових надходжень стало значно менше. А у випадку, описаному Сіверськодонецькою громадою, — ще й тоді, коли сам податок отримав інший бюджет.
Тому, дивлячись на бюджет громади, недостатньо запитати лише, скільки грошей вона отримала. Є ще одне питання: скільки їй доводиться повертати — і що після цього залишається для людей?
Матеріал підготовлено в межах проєкту “Бюджети в екзилі 3.0”, що реалізують Громадське Партнерство «За прозорі місцеві бюджети!» і ГО «Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».