Станом на зараз надходження від адмінзбору покривають у кращому випадку близько 30% від загальних витрат на утримання Центрів надання адміністративних послуг. Як можна покращити цю ситуацію, - читайте у матеріалі Марини Ройко, начальниці відділу забезпечення надання адміністративних послуг Здолбунівської міської ради (Рівненська область), який вона підготувала спеціально для Громадського Партнерства "За прозорі місцеві бюджети!".
Закон України «Про адміністративні послуги» був ухвалений 6 вересня 2012 року. Саме з цього часу почалась перша хвиля створення Центрів надання адміністративних послуг як новітнього утворення, яке забезпечує антикорупційну складову під час спілкування держави/ОМС та громадян. Спочатку створення Центрів було не обов’язковою умовою, а добровільним рішенням громад. Але успішна робота Центрів показала, що вони дійсно створюють сервісну державу, в центрі якої - людина. Громадяни, маючи альтернативу у вигляді звернення до Центру або безпосередньо до суб’єкта надання послуг, найчастіше обирали саме Центри завдяки їхній прозорості, доступності, зручному сервісу, привітному й фаховому персоналу. Стрімкий розвиток Центрів призвів до того, що вони стали серцем громади, де надаються найнеобхідніші послуги для громадян, застосовується принцип безбар’єрності, адміністратори знають усе і допомагають розібратись у будь-якому питанні, з яким звертаються заявники, навіть якщо це питання не входить до компетенції Центру.
Карантин та повномасштабне вторгнення довели, що Центри можуть дуже швидко трансформуватись під обставини та забезпечувати громадян відповідних територій послугами, які є необхідними «тут і зараз».
Держава постійно розширює повноваження Центрів щодо кількості послуг чи забезпеченні певних сервісів, але все фінансове забезпечення лягає на місцеві бюджети. Більша кількість послуг, що надаються у Центрах, є безкоштовними, і лише близько 10% - платними. Але безоплатність послуг - це умовне поняття, адже апріорі безкоштовних послуг не існує, вони є платними, але не для особи, яка звертається, а для бюджету (обслуговування реєстрів, використаний папір, амортизація комп’ютерного обладнання, витрати на комунальні платежі на утримання будівлі ЦНАП, заробітна платня персоналу).
Аналізуючи платні адміністративні послуги, стає зрозумілим, що суми вже давно втратили свою актуальність та потребують перегляду: наприклад, сплата держмита у розмірі 85 коп. при сплаті банківської комісії від 5 до 100 грн (в залежності від банку), або держмито за видачу паспорта громадянина України у разі обміну замість втраченого чи пошкодженого - 34 грн. Звичайно, Центри - це не комерційна структура, але надходження від адмінзбору наразі покривають у кращому випадку близько 30% від загальних витрат на утримання ЦНАП.
Покращити ситуацію щодо «окупності» Центрів та забезпечити сталий розвиток ЦНАПів зможе Закон України «Про адміністративний збір». Законопроєкт зареєстровано 16 литопада 2020 року, але, на жаль, він і досі лишається проєктом. Завдяки активним народним депутатам питання перегляду плати за адмінзбір активізувалось, і законопроєкт №4380 зараз доопрацьовується, тож є шанси, що він стане законом. Але враховуючи, що проєкт писався у 2020 році, після чого відбулось багато змін, тож деякі норми вже втратили актуальність.
Чого чекати від нового закону, якщо його буде ухвалено? Громадянам - відкритості і прозорості платежів, обґрунтованості визначення розмірів адміністративного збору і, зрештою, законності стягнення плати.
Адмінзбір має повністю або частково компенсувати державі та/або територіальній громаді витрати на надання адміністративної послуги. Але одразу хочеться сказати про те, що ця норма тягне за собою великий прошарок роботи майже всіх міністерств, бо прорахувати собівартість послуг - справа не легка, але врешті-решт це призведе до того, що ЦНАПи стануть більш спроможними.