Сьогодні в Україні є громади, які існують без власної території. Їхні населені пункти тимчасово окуповані, але самі громади продовжують працювати - з адміністраціями, з командами і з бюджетами, які щороку затверджуються так само, як і раніше. Сіверськодонецьк, Маріуполь, Бердянськ і Каховка - різні за масштабом і досвідом, але об’єднані цією новою реальністю. Вони більше не управляють територією, але змушені управляти ресурсами і відповідати за жителів, які виїхали, зберігаючи при цьому саму спроможність громади діяти. Як ухвалюються рішення про видатки з бюджетів тимчасово окупованих громад, - читайте в матеріалі експертів проєкту "Бюджети в екзилі 3.0", що реалізується Громадським Партнерством «За прозорі місцеві бюджети!» і ГО «Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
У цих громадах органи місцевого самоврядування замінили міські військові адміністрації, і саме вони сьогодні ухвалюють бюджетні рішення. У грудні начальники військових адміністрацій затверджують бюджети на наступний рік разом із пакетом додатків, передбачених Бюджетним кодексом України. Серед них - додаток 3, який дозволяє побачити не лише загальні суми, а й те, як саме організований бюджет.
На перший погляд це технічна таблиця з кодами і цифрами. Втім, якщо читати її уважно, поступово стає зрозуміло, що перед нами не просто перелік витрат, а своєрідна карта бюджетної системи - із позначеними точками, через які проходять кошти, і структурою, яка визначає їх рух.
Саме на цьому фокусується цей матеріал, підготовлений у межах проєкту «Бюджети в екзилі 3.0», який реалізують Громадське партнерство «За прозорі місцеві бюджети» та ГО «Кризовий медіа центр «Сіверський Донець» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» . У межах проєкту аналіз охоплює двадцять громад із Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей - по п’ять у кожній. У цьому матеріалі ми зосереджуємося на чотирьох прикладах - по одному з кожної області.
Щоб зрозуміти ці бюджети, варто почати з масштабу, адже саме він задає рамку для подальшого аналізу.
Видаткова частина бюджету Маріуполя перевищує 1 057 643 703 грн. У Сіверськодонецька вона становить 502 751 860 грн, у Бердянська - 218 080 100 грн, у Каховки - 120 675 600 грн. Ці цифри дуже різні, однак самі по собі вони мало що пояснюють, доки не подивитися, як саме розподіляються кошти.
Саме тут стає помітною роль розпорядників.
У Маріуполі найбільшим розпорядником є виконавчий комітет - через нього проходить майже 40% бюджету, або понад 420 млн грн. Фактично це структурний центр, у якому акумулюються великі програми. Поруч із ним значні обсяги коштів проходять через підрозділи, відповідальні за соціальний захист і фінанси, кожен із яких оперує десятками і сотнями мільйонів гривень.
У Сіверськодонецьку логіка побудована інакше. Тут ключову роль відіграє фінансове управління, через яке проходить 35% бюджету, або понад 175 млн грн. Це означає, що саме цей структурний підрозділ стає центральною точкою розподілу ресурсів. Водночас значні обсяги коштів перебувають у розпорядженні управлінь охорони здоров’я та соціального захисту, які реалізують окремі напрями політики громади.
У Каховці найбільший обсяг коштів зосереджений в управлінні освіти - 39% бюджету, або 46,6 млн грн. Це робить саме цей підрозділ основним розпорядником ресурсів. Поруч із ним працюють управління соціального захисту та виконавчий комітет, через які проходять інші значні видатки, формуючи більш «пряму» і зрозумілу структуру бюджету.
Бердянськ демонструє більш рівномірний розподіл. Найбільшим розпорядником є фінансове управління - 25% бюджету, або 55,5 млн грн, причому значна частина цих коштів сформована як резерв. Поряд із цим суттєві обсяги перебувають у розпорядженні управлінь соціального захисту, освіти та військової адміністрації, що створює більш збалансовану модель.
Якщо розглядати ці громади разом, стає очевидно, що бюджети організовані не навколо сфер, а навколо розпорядників. Саме управління, відділи, департаменти чи інші структурні підрозділи є тими точками, через які проходять кошти і в яких фактично формуються рішення.
І вже через них реалізуються програми - у сфері соціального захисту, медицини, освіти чи інших напрямках.
Разом із цим проступає ще одна спільна риса. У цих бюджетах майже відсутні витрати на розвиток у традиційному розумінні. Переважна більшість коштів спрямована на поточні видатки, насамперед оплату праці. У деяких програмах її частка перевищує 80%, що прямо вказує на головний пріоритет - збереження людей і команд.
Цю логіку добре доповнює і структура витрат у медичній сфері, де інколи взагалі відсутні витрати на комунальні послуги. Це свідчить про те, що установи працюють у форматі релокації, без власної інфраструктури, адаптуючись до нових умов.
У цьому сенсі ці бюджети можна розглядати як бюджети виживання. Вони не спрямовані на створення нового, а зосереджені на тому, щоб утримати існуюче - людей, сервіси і саму спроможність громади діяти.
У підсумку ці документи читаються не лише як набір цифр, а як цілісна система управління - із конкретними розпорядниками, через яких проходять ресурси і формуються рішення.
І важливо, що цю систему можна побачити.
Бюджети і всі додатки до них залишаються відкритими. Це означає, що кожен може зайти на сайт своєї громади, знайти бюджет, відкрити додаток 3 і подивитися, які саме управління, відділи чи інші структурні підрозділи розпоряджаються коштами.
Саме з цього починається розуміння - не загальних сум, а того, як влаштована система.
Спробуйте знайти бюджет своєї громади, відкрити додаток 3 і уважно подивитися на розпорядників: хто вони, які обсяги коштів через них проходять, як це виглядає в порівнянні з іншими громадами. Це простий, але важливий крок - від цифр до усвідомлення.
Бо бюджет - це завжди про рішення.
І поки ці рішення залишаються публічними, залишається і можливість їх бачити, аналізувати, ставити запитання і впливати на розподіл спільних ресурсів - незалежно від того, де ви зараз перебуваєте.
Проєкт “Бюджети в екзилі 3.0” реалізують Громадське Партнерство «За прозорі місцеві бюджети!» і ГО «Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
