Українські територіальні громади, які опинилися у тимчасовій окупації або в зоні інтенсивних бойових дій, основну увагу під час проведення закупівель приділяють забезпеченню базових потреб: закуповують продукти харчування, пальне та енергоресурси, а також витрачаються на обороноздатність. Водночас деякі громади значний ресурс скеровують на придбання дорогої техніки. Про це свідчать дані аналітичного звіту, який підготували експерти проєкту «Бюджети в екзилі», що реалізується спільно Громадським Партнерством «За прозорі місцеві бюджети!» та громадською організацією «Кризовий медіа-центр «Сіверський Донець».
У процесі дослідження ситуації та аналізу договорів на загальну суму майже 400 млн грн у десяти пілотних громадах Донецької й Луганської областей було виявлено, що тільки в Маріупольській громаді здійснювалися великі закупівлі продуктів харчування для забезпечення потреб переміщеного населення. Зокрема, громада уклала кілька крупних договорів на закупівлю продуктових наборів для внутрішньо переміщених осіб. Найбільше коштів на пальне (бензин і дизпаливо) витратили Волноваська і Кремінська громади, на медичне обладнання – Сєвєродонецька громада, а енергоресурси (придбання вугілля, брикетів, оплата теплової енергії) посіли чільне місце у закупівлях Світлодарської, Лисичанської, Бахмутської й Солкдарської громад. Три громади – Волноваська, Міловська і Шульгінська – придбали у 2023 році ноутбуки, а Сєвєродонецька, Лисичанська і Бахмутська ТГ у 2022-2023 роках закупили дорогу будівельну техніку, наприклад, автопідйомник, автомобільний кран, екскаватори, автонавантажувачі, самоскиди, бульдозери й компʼютерний томограф. Крім того, низка громад здійснила закупівлі для підвищення обороноздатності: наприклад, Міловська громада закупила бронежилети з шоломами для осіб, які виконують завдання в умовах бойових дій, а Кремінська громада придбала квадрокоптери.
Такі закупівлі ілюструють зусилля громад щодо підтримки обороноздатності, – вважають експерти проєкту, однак зазначають, що в той же час закупівля дорогої техніки в умовах, коли громада перебуває під тимчасовою окупацією і доступ до території обмежений або неможливий, викликає серйозні питання щодо доцільності таких витрат. Основна проблема полягає в тому, що техніка, придбана в цих умовах, може не бути доставлена або використана на території громади через тимчасову окупацію. Це створює питання щодо її зберігання та безпеки до моменту деокупації. Крім того, в умовах тимчасової окупації громада може мати більш нагальні потреби, такі як гуманітарна допомога, медикаменти, продовольство або засоби для підтримки мобільності адміністрацій і надання послуг населенню.
«Таким чином, витрати на дорогу техніку можуть не відповідати пріоритетам і нагальним потребам. Проте, з іншого боку, закупівля техніки може розглядатися як стратегічна інвестиція, спрямована на відновлення громади після деокупації. У такому випадку рішення може бути обґрунтованим, якщо є чітке розуміння, як і коли техніка буде використана після повернення контролю над територією. Важливо також враховувати можливість використання цієї техніки в інших регіонах, де місцева влада наразі здійснює свою діяльність. Якщо таке використання можливе, інвестиції можуть бути виправданими. Але важливо правильно комунікувати з мешканцями планування та здійснення подібних закупівель», — пояснила провідна експертка проєкту Олена Ніжельська.
Нагадаємо, в процесі реалізації проєкту «Бюджети в екзилі» були проаналізовані бюджетні процеси в 10 пілотних громадах Луганської та Донецької областей. Метою проєкту було оцінити прозорість та ефективність бюджетних процесів в умовах тимчасової окупації пілотних громад, виявити основні виклики та розробити рекомендації для покращення процесів управління бюджетами та збереження інструментів партисипативної демократії в умовах воєнного стану.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
