Після початку повномасштабної війни значна кількість українських громад опинилися в ситуації, коли звична логіка наповнення бюджетів перестала працювати. Там, де ще кілька років тому були підприємства, створювались робочі місця і формувались стабільні податкові надходження, сьогодні - окупація, руйнування та вимушена релокація. Податок на доходи фізичних осіб, місцеві збори, плата за землю - усе те, що формувало фінансову основу громад, у багатьох випадках або зникло, або різко скоротилося. У цій ситуації держава була змушена шукати рішення, яке дозволило б громадам не зупинитися. Йшлося не лише про гроші, а про збереження керованості - передусім через військові адміністрації - навіть тоді, коли території фактично втрачені. Більше про те, як наповнюються бюджети тимчасово окупованих громад, - читайте в матеріалі експертів проєкту "Бюджети в екзилі 3.0", що реалізується Громадським Партнерством «За прозорі місцеві бюджети!» і ГО «Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Ще у 2022 році було прийнято принципове рішення: громади мають продовжувати існувати і працювати, навіть у релокації, поза межами своїх територій. Так сформувався феномен, який сьогодні дедалі частіше називають бюджетами в екзилі.
Це ситуація, коли громада не контролює територію, жителі розсіяні, економічна база втрачена, але бюджет і система управління зберігаються. Це принципово нова модель для України. Після 2014 року подібного системного підходу не було: інституції тимчасово окупованих громад не були збережені як повноцінна система управління. У 2022 році держава зробила інший вибір - зберегти громади як суб’єктів управління, навіть без території.
Саме в цьому контексті з’являється додаткова дотація з державного бюджету - інструмент, який почав застосовуватися з 2023 року і відтоді поступово набуває системного характеру. Вона не прив’язана до формул, що враховують минулі показники, а орієнтується на фактичні втрати доходів і може змінюватися протягом року.
Як змінювався обсяг дотації
У таблиці нижче наведено узагальнені показники додаткової дотації у 2023–2026 роках.
З часом стає очевидно, що цей інструмент перестав бути виключно антикризовим. Він дедалі більше інтегрується у систему фінансування громад і фактично виконує роль стабілізуючого механізму в умовах втрати доходів.
«Додаткова дотація фактично замінює власні доходи громад, які втратили економічну базу. Але механізм її розподілу залишається недостатньо прозорим, а залежність від рішень центру - зростає», - зазначають автори дослідження «Бюджети в екзилі».
|
Рік |
Затверджено на рік (млн грн) |
Уточнений річний план (млн грн) |
Виконано за період (млн грн) |
% виконання |
|
2026 |
30 383,5 |
30 383,5 |
1 061,0 |
- |
|
2025 |
36 527,8 |
23 373,8 |
19 862,2 |
85,0% |
|
2024 |
31 418,3 |
28 558,8 |
28 186,6 |
98,7% |
|
2023 |
23 934,1 |
23 934,1 |
17 155,5 |
71,7% |
Як поєднуються базова і додаткова дотації
Розподіл базової та додаткової дотацій добре видно на прикладі пілотних громад у межах дослідження «Бюджети в екзилі». Дані державного бюджету на 2026 рік показують, що ці інструменти працюють паралельно, але за різною логікою.
|
Громада |
Базова дотація (тис. грн) |
Додаткова дотація (тис. грн) |
|
Соледарська |
66 728,6 |
1 207,5 |
|
Бахмутська |
310 336,6 |
0,0 |
|
Волноваська |
0,0 |
27 909,1 |
|
Маріупольська |
0,0 |
881 846,6 |
|
Світлодарська |
0,0 |
18 788,8 |
|
Приморська |
0,0 |
57 010,5 |
|
Приазовська |
0,0 |
23 155,8 |
|
Бердянська |
0,0 |
176 466,6 |
|
Софіївська |
0,0 |
18 414,1 |
|
Мелітопольська |
0,0 |
358 919,9 |
|
Шульгинська |
0,0 |
10 809,1 |
|
Кремінська |
133 820,2 |
2 301,9 |
|
Лисичанська |
438 154,8 |
5 741,9 |
|
Мілівська |
0,0 |
14 797,8 |
|
Сіверськодонецька |
0,0 |
325 777,5 |
|
Каланчацька |
0,0 |
32 306,5 |
|
Чаплинська |
0,0 |
22 761,2 |
|
Присиваська |
0,0 |
7 054,6 |
|
Каховська |
0,0 |
101 092,6 |
|
Скадовська |
0,0 |
76 007,5 |
Розподіл базової та додаткової дотацій добре видно на прикладі пілотних громад у межах дослідження «Бюджети в екзилі». Дані державного бюджету на 2026 рік показують, що ці інструменти працюють паралельно, але за різною логікою.
Таблиця показує дві різні моделі фінансування. Для більшості громад, які втратили економічну базу, додаткова дотація стала основним або єдиним джерелом коштів. Найбільші обсяги отримують Маріуполь - понад 880 млн грн, Мелітополь - майже 359 млн грн, Сіверськодонецьк - понад 325 млн грн.
Водночас частина громад продовжує отримувати значні обсяги базової дотації. Лисичанськ отримує понад 438 млн грн базової дотації і лише незначний обсяг додаткової, Кремінна - понад 133 млн грн базової і близько 2 млн грн додаткової, Бахмут - понад 310 млн грн базової дотації без додаткової підтримки.
Навіть для громад зі схожою ситуацією застосовуються різні фінансові підходи. Сіверськодонецьк фінансується переважно через додаткову дотацію, тоді як Лисичанськ - через базову. Різниця пояснюється не станом громад, а логікою застосування бюджетних механізмів.
Що це говорить про систему
Фактично формується змішана модель фінансування. Бюджети таких громад більше не відображають їхню економіку — вони відображають рішення держави щодо обсягів підтримки.
Це дозволяє військовим адміністраціям продовжувати роботу навіть за відсутності контролю над територією. Водночас фінансова спроможність громад напряму залежить від державного бюджету.
Рівень підтримки може змінюватися, а сам механізм розподілу дотацій не завжди є передбачуваним. В умовах втрати власної дохідної бази це означає високу залежність громад від державного фінансування.
Додаткова дотація стала основним інструментом, який утримує цю систему. Без неї така модель не зможе функціонувати.
Проєкт “Бюджети в екзилі 3.0” реалізують Громадське Партнерство «За прозорі місцеві бюджети!» і ГО «Кризовий медіацентр «Сіверський Донець» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».
